Manpages

НАЗВА

xz, unxz, xzcat, lzma, unlzma, lzcat — стискання та розпаковування файлів .xz і .lzma

КОРОТКИЙ ОПИС

xz [параметр...] [файл...]

СКОРОЧЕННЯ КОМАНД

unxz є рівноцінним до xz --decompress.
xzcat є рівноцінним до xz --decompress --stdout.
lzma є рівноцінним до xz --format=lzma.
unlzma є рівноцінним до xz --format=lzma --decompress.
lzcat є рівноцінним до xz --format=lzma --decompress --stdout.

При написанні скриптів, де потрібно розпаковувати файли, рекомендуємо завжди використовувати xz із відповідними аргументами (xz -d або xz -dc), замість unxz і xzcat.

ОПИС

xz інструмент загального призначення для стискання даних із синтаксисом командного рядка, подібним для gzip(1) і bzip2(1). Власним форматом файлів є .xz, але передбачено підтримку застарілого формату .lzma, який було використано у LZMA Utils, та необроблених потоків стиснених даних без заголовків формату контейнера. Крім того, передбачено підтримку розпаковування формату .lz, який використано у lzip.

xz стискає або розпаковує кожен файл відповідно до вибраного режиму дій. Якщо файли не задано або якщо файлом є -, xz читатиме дані зі стандартного джерела вхідних даних і записуватиме оброблені дані до стандартного виведення. xz відмовить (покаже повідомлення про помилку і пропустить файл) у записів стиснених даних до стандартного виведення, якщо це термінал. Так само, xz відмовить у читанні стиснених даних зі стандартного джерела вхідних даних, якщо це термінал.

Якщо не вказано --stdout, файли, відмінні від -, буде записано до нового файла, чию назву буде визначено з назви початкового файла:

Якщо файл призначення вже існує, буде показано повідомлення про помилку, а файл буде пропущено.

Окрім випадку запису до стандартного виведення, xz покаже попередження і пропустить обробку файла, якщо буде виконано будь-яку з таких умов:

Після успішного стискання або розпаковування файла, xz копіює дані щодо власника, групи, прав доступу, часу доступу та моменту внесення змін з початкового файла до файла призначення. Якщо копіювання даних щодо групи зазнає невдачі, права доступу буде змінено так, що файл призначення стане недоступним для користувачів, які не мають права доступу до початкового файла. В xz ще не передбачено підтримки копіювання інших метаданих, зокрема списків керування доступом або розширених атрибутів.

Щойно файл призначення буде успішно закрито, початковий файл буде вилучено, якщо не вказано параметра --keep. Початковий файл ніколи не буде вилучено, якщо виведені дані буде записано до стандартного виведення або якщо станеться помилка.

Надсилання SIGINFO або SIGUSR1 до процесу xz призводить до виведення даних щодо поступу до стандартного виведення помилок. Це має лише обмежене використання, оскільки якщо стандартним виведенням помилок є термінал, використання --verbose призведе до показу автоматично оновлюваного індикатора поступу.

Використання пам’яті
Використання xz пам’яті може бути різним: від декількох сотень кілобайтів до декількох гігабайтів, залежно від параметрів стискання. Параметри, які використано при стисканні файла, визначають вимоги до об’єму пам’яті при розпакуванні. Типово, засобу розпаковування потрібно від 5 % до 20 % об’єму пам’яті, якого засіб стискання потребує при створенні файла. Наприклад, розпаковування файла, який створено з використанням xz -9, у поточній версії потребує 65 МіБ пам’яті. Втім, можливе створення файлів .xz, які потребуватимуть для розпаковування декількох гігабайтів пам’яті.

Ймовірність високого рівня використання пам’яті може бути особливо дошкульною для користувачів застарілих комп’ютерів. Щоб запобігти прикрим несподіванкам, у xz передбачено вбудований обмежувач пам’яті, який типово вимкнено. Хоча у деяких операційних системах передбачено спосіб обмежити використання пам’яті процесами, сподівання на його ефективність не є аж надто гнучким (наприклад, використання ulimit(1) для обмеження віртуальної пам’яті призводить до викривлення даних mmap(2)).

Обмежувач пам’яті можна увімкнути за допомогою параметра командного рядка --memlimit=обмеження. Часто, зручніше увімкнути обмежувач на типовому рівні, встановивши значення для змінної середовища XZ_DEFAULTS, наприклад, XZ_DEFAULTS=--memlimit=150MiB. Можна встановити обмеження окремо для стискання і розпакування за допомогою --memlimit-compress=limit and --memlimit-decompress=обмеження. Використання цих двох параметрів поза XZ_DEFAULTS не таке вже і корисне, оскільки одноразовий запуск xz не може одночасно призводити до стискання та розпаковування, а набрати у командному рядку --memlimit=обмеження (або -M обмеження) набагато швидше.

Якщо під час розпаковування вказане обмеження буде перевищено, xz покаже повідомлення про помилку, а розпаковування файла зазнає невдачі. Якщо обмеження буде перевищено при стисканні, xz спробує масштабувати параметри так, щоб не перевищувати обмеження (окрім випадків використання --format=raw або --no-adjust). Отже, дію буде виконано, якщо обмеження не є надто жорстким. Масштабування параметрів буде виконано кроками, які не збігаються із рівнями шаблонів стискання. Наприклад, якщо обмеження лише трохи не вкладається у об’єм потрібний для xz -9, параметри буде змінено лише трохи, не до рівня xz -8.

Поєднання і заповнення з файлами .xz
Можна поєднати файли .xz без додаткової обробки. xz розпакує такі файли так, наче вони є єдиним файлом .xz.

Можна додати доповнення між з’єднаними частинами або після останньої частини. Доповнення має складатися із нульових байтів і мати розмір, який є кратним до чотирьох байтів. Це може бути корисним, наприклад, якщо файл .xz зберігається на носії даних, де розміри файла вимірюються у 512-байтових блоках.

Поєднання та заповнення не можна використовувати для файлів .lzma або потоків необроблених даних.

ПАРАМЕТРИ

Цілочисельні суфікси і спеціальні значення
У більшості місць, де потрібен цілочисельний аргумент, передбачено підтримку необов’язкового суфікса для простого визначення великих цілих чисел. Між цілим числом і суфіксом не повинно бути пробілів.

Можна скористатися особливим значенням max для позначення максимального цілого значення, підтримку якого передбачено для параметра.

Режим операції
Якщо вказано декілька параметрів режиму дій, буде використано лише останній з них.
-z, --compress

Стиснути. Це типовий режим дій, якщо не вказано параметр режиму дій, а назва команди неявним чином не визначає іншого режиму дій (наприклад, unxz неявно визначає --decompress).

-d, --decompress, --uncompress

Розпакувати.

-t, --test

Перевірити цілісність стиснених файлів файли. Цей параметр еквівалентний до --decompress --stdout, але розпаковані дані буде відкинуто, замість запису до стандартного виведення. Жодних файлів не буде створено або вилучено.

-l, --list

Вивести відомості щодо стиснених файлів файли. Розпакування даних не виконуватиметься, жодних файлів не буде створено або вилучено. У режимі списку програма не може читати дані зі стандартного введення або з інших джерел, де неможливе позиціювання.

Модифікатори режиму роботи
-k, --keep

Не вилучати вхідні файли.

-f, --force

Результатів використання цього параметра буде декілька:

-c, --stdout, --to-stdout

Записати стиснені або розпаковані дані до стандартного виведення, а не до файла. Неявним чином встановлює --keep.

--single-stream

Розпакувати лише перший потік даних .xz і без повідомлень проігнорувати решту вхідних даних, які слідують за цим потоком. Зазвичай, такі зайві дані наприкінці файла призводять до показу xz повідомлення про помилку.

--no-sparse

Вимкнути створення розріджених файлів. Типово, якщо видобування виконується до звичайного файла, xz намагається створити розріджений файл, якщо розпаковані дані містять довгі послідовності двійкових нулів. Це також працює, коли виконується запис до стандартного виведення, доки стандартне виведення з’єднано зі звичайним файлом і виконуються певні додаткові умови, які убезпечують роботу. Створення розріджених файлів може заощадити місце на диску і пришвидшити розпаковування шляхом зменшення кількості дій введення та виведення даних на диску.

-S .suf, --suffix=.suf

При стисканні використати суфікс .suf для файлів призначення, замість суфікса .xz або .lzma. Якщо записування виконується не до стандартного виведення і початковий файл вже має суфікс назви .suf, буде показано попередження, а файл буде пропущено під час обробки.

--files[=файл]

Прочитати назви файлів для обробки з файла файл; якщо file не вказано, назви файлів буде прочитано зі стандартного потоку вхідних даних. Назви файлів має бути відокремлено символом нового рядка. Символ дефіса (-) буде оброблено як звичайну назву файла; він не позначатиме стандартного джерела вхідних даних. Якщо також буде вказано назви файлів у аргументах рядка команди, файли з цими назвами буде оброблено до обробки файлів, назви яких було прочитано з файла файл.

--files0[=файл]

Те саме, що і --files[=файл], але файли у списку має бути відокремлено нульовим символом.

Параметри базового формату файлів та стискання
-F format, --format=формат

Вказати файл формат для стискання або розпакування:

lzma, alone

Стиснути дані до застарілого формату файлів .lzma або приймати лише файли .lzma при розпаковуванні. Альтернативну назву alone може бути використано для зворотної сумісності із LZMA Utils.

-C перевірка, --check=перевірка

Вказати тип перевірки цілісності. Контрольну суму буде обчислено на основі нестиснених даних і збережено у файлі .xz. Цей параметр працюватиме, лише якщо дані стиснено до файла у форматі .xz; для формату файлів .lzma підтримки перевірки цілісності не передбачено. Перевірку контрольної суми (якщо така є) буде виконано під час розпаковування файла .xz.

none

Цілісність заголовків .xz завжди перевіряють за допомогою CRC32. Таку перевірку не можна змінити або скасувати.

--ignore-check

Не перевіряти цілісність стиснених даних при розпаковуванні. Значення CRC32 у заголовках .xz буде у звичайний спосіб перевірено попри цей параметр.

•

-0 ... -9

Вибрати рівень стискання. Типовим є -6. Якщо буде вказано декілька рівнів стискання, програма використає останній вказаний. Якщо вже було вказано нетиповий ланцюжок фільтрів, встановлення рівня стискання призведе до нехтування цим нетиповим ланцюжком фільтрів.

-0 ... -3

Це дещо швидші набори налаштувань. -0 іноді є швидшим за gzip -9, забезпечуючи набагато більший коефіцієнт стискання. Вищі рівні часто мають швидкість, яку можна порівняти з bzip2(1) із подібним або кращим коефіцієнтом стискання, хоча результати значно залежать від типу даних, які стискають.

-4 ... -6

Стискання від доброго до дуже доброго рівня із одночасним підтриманням помірного рівня споживання пам’яті засобом розпаковування, навіть для застарілих системи. Типовим є значення -6, яке є добрим варіантом для поширення файлів, які мають бути придатними до розпаковування навіть у системах із лише 16 МіБ оперативної пам’яті. (Також можна розглянути варіанти -5e і -6e. Див. --extreme.)

-7 ... -9

Ці варіанти подібні до -6, але із вищими вимогами щодо пам’яті для стискання і розпаковування. Можуть бути корисними лише для стискання файлів з розміром, що перевищує 8 МіБ, 16 МіБ та 32 МіБ, відповідно.

•

Вимоги до пам’яті у багатопотоковому режимі є значно вищими, ніж у однопотоковому. З типовим значенням --block-size для кожного потоку треба 3*3*DictSize плюс CompMem або DecMem. Наприклад, для чотирьох потоків з шаблоном -6 потрібно 660–670 МіБ пам’яті.

-e, --extreme

Використати повільніший варіант вибраного рівня стискання (-0 ... -9) у сподіванні отримати трохи кращий коефіцієнт стискання, але, якщо не поталанить, можна його і погіршити. Не впливає на використання пам’яті при розпаковуванні, але використання пам’яті при стисканні дещо збільшиться на рівнях -0 ... -3.

--block-size=розмір

При стисканні до формату .xz поділити вхідні дані на блоки у розмір байтів. Ці блоки буде стиснуто незалежно один від одного, що допоможе у багатопотоковій обробці і зробить можливим обмежене розпакування для доступу до будь-яких даних. Цим параметром слід типово користуватися для перевизначення типового розміру блоку у багатопотоковому режимі обробки, але цим параметром можна також скористатися в однопотоковому режимі обробки.

--block-list=записи

При стисканні у форматі .xz починати новий блок із необов’язковим ланцюжком фільтрів після вказаної кількості інтервалів нестиснених даних.

•

Якщо вказати розмір, який перевищує розмір блоку кодувальника (або типове значення у режимі із потоками обробки, або значення, яке встановлено за допомогою --block-size=розмір), засіб кодування створить додаткові блоки, зберігаючи межі, які вказано у записах. Наприклад, якщо вказати --block-size=10MiB --block-list=5MiB,10MiB,8MiB,12MiB,24MiB, а файл вхідних даних має розмір 80 МіБ, буде отримано такі 11 блоків: 5, 10, 8, 10, 2, 10, 10, 4, 10, 10 і 1 МіБ.

--flush-timeout=час_очікування

При стискання, якщо з моменту попереднього витирання мине понад час_очікування мілісекунд (додатне ціле значення) і читання додаткових даних буде заблоковано, усі вхідні дані у черзі обробки буде витерто з кодувальника і зроблено доступним у потоці вихідних даних. Це може бути корисним, якщо xz використовують для стискання даних, які передають потоком мережею. Невеликі значення аргументу час_очікування зроблять дані доступними на боці отримання із малою затримкою, а великі значення аргумент час_очікування уможливлять кращий коефіцієнт стискання.

--memlimit-compress=обмеження

Встановити обмеження на використання пам’яті при стисканні. Якщо цей параметр вказано декілька разів, враховано буде лише останнє вказане значення.

•

Для 32-бітової версії xz передбачено особливий випадок: якщо обмеження перевищуватиме 4020 МіБ, для обмеження буде встановлено значення 4020 MiB. На MIPS32 замість цього буде використано 2000 MiB. (Це не стосується значень 0 і max. Подібної можливості для розпаковування не існує.) Це може бути корисним, коли 32-бітовий виконуваний файл має доступ до простору адрес у 4 ГіБ (2 GiB на MIPS32), хоча, сподіваємося, не зашкодить і в інших випадках.

--memlimit-decompress=обмеження

Встановити обмеження пам’яті на розпаковування. це також вплине на режим --list. Якщо дія є неможливою без перевищення обмеження, xz покаже повідомлення про помилку і розпаковування файла не відбудеться. Див. --memlimit-compress=обмеження, щоб дізнатися більше про те, як можна задати обмеження.

--memlimit-mt-decompress=обмеження

Встановити обмеження використання пам’яті для багатопотокового розпаковування. Це може вплинути лише на кількість потоків обробки; це ніколи не призводитиме до відмови xz у розпаковуванні файла. Якщо обмеження є надто низьким, щоб уможливити будь-яку багатопотокову обробку, обмеження буде проігноровано, і xz продовжить обробку в однопотоковому режимі. Зауважте, що якщо використано також --memlimit-decompress, цей параметр буде застосовано до обох режимів, однопотокового та багатопотокового, а отже, задіяне обмеження для багатопотокового режиму ніколи не перевищуватиме обмеження, яке встановлено за допомогою --memlimit-decompress.

-M обмеження, --memlimit=обмеження, --memory=обмеження

Є еквівалентом визначення --memlimit-compress=обмеження --memlimit-decompress=обмеження --memlimit-mt-decompress=обмеження.

--no-adjust

Показати повідомлення про помилку і завершити роботу, якщо не вдасться виконати умови щодо обмеження використання пам’яті без коригування параметрів, які впливають на стиснених виведених даних. Тобто це забороняє xz перемикати кодувальник з багатопотокового режиму на однопотоковий режим і зменшувати розмір словника LZMA2. Навіть якщо використано цей параметр, кількість потоків може бути зменшено для виконання обмеження на використання пам’яті, оскільки це не вплине на результати стискання.

-T потоки, --threads=потоки

Вказати кількість потоків обробки, якими слід скористатися. Встановлення для аргументу потоки особливого значення 0 наказує xz використати не більше потоків обробки, ніж передбачено підтримку у процесорах системи. Справжня кількість потоків може бути меншою за значення потоки, якщо файл вхідних даних не є достатньо великим для поділу на потоки обробки при заданих параметрах або якщо використання додаткових потоків призведе до перевищення обмеження на використання пам’яті.

Нетипові ланцюжки фільтрів засобу стискання
Нетиповий ланцюжок фільтрування уможливлює докладне визначення параметрів стискання замість використання параметрів, які пов’язано із наперед визначеними рівнями стискання. Якщо вказано нетиповий ланцюжок фільтрів, параметри рівнів стискання (-0 ... -9 і --extreme), які передують їм у рядку команди, буде знехтувано. Якщо параметр рівня стискання вказано після одного або декількох параметрів нетипового ланцюжка фільтрів, буде використано рівень стискання, а попередніми параметрами ланцюжка фільтрування буде знехтувано.

Ланцюжок фільтрів можна порівняти із конвеєром у командному рядку. При стисканні нестиснені вхідні дані потрапляють до першого фільтра, виведені ним дані йдуть до наступного фільтра (якщо такий є). Виведені останнім фільтром дані буде записано до стисненого файла. Максимальна кількість фільтрів у ланцюжку дорівнює чотирьом, але у типовому ланцюжку фільтрів використовують один або два фільтри.

У багатьох фільтрів є обмеження на місце перебування у ланцюжку фільтрів: деякі фільтри можуть працювати, лише якщо вони є останніми у ланцюжку, деякі, лише якщо не останніми, а деякі працюють у будь-якій позиції ланцюжка. Залежно від фільтра, це обмеження є наслідком структури фільтра або існує для запобігання проблем із захистом.

Нетиповий ланцюжок фільтрів можна вказати двома різними способами. Параметри --filters=фільтри і --filters1=фільтри ... --filters9=фільтри надають змогу вказати цілий ланцюжок фільтрів в одному варіанті з використанням синтаксису рядків фільтрів liblzma. Крім того, ланцюжок фільтрів можна вказати за допомогою одного або кількох окремих параметрів фільтрування у тому порядку, в якому їх слід використати у ланцюжку фільтрів. Тобто порядок окремих параметрів фільтра є важливим! Під час декодування необроблених потоків (--format=raw) ланцюжок фільтрів має бути вказано у тому ж порядку, що й під час стиснення. Будь-який окремий фільтр або параметри попереднього налаштування, вказані перед параметром повного ланцюжка (--filters=фільтри), буде відкинуто. Окремі фільтри, указані після параметра повного ланцюжка, відновлять типовий ланцюжок фільтрів.

І параметр повного і параметр окремого фільтра приймають специфічні для фільтрів параметри у форматі списку значень, які відокремлено комами. Зайві коми у параметрах буде проігноровано. У кожного параметра є типове значення, отже, вам слід вказати ті параметри, значення яких ви хочете змінити.

Щоб переглянути увесь ланцюжок фільтрів та параметри, скористайтеся командою xz -vv (тобто, скористайтеся --verbose двічі). Це працює також для перегляду параметрів ланцюжка фільтрів, який використано у рівнях стискання.
--filters=фільтри

Визначає повний ланцюжок фільтрів або шаблон у форматі одного параметра. Кожен фільтр можна відокремити від інших пробілами або двома дефісами (--). Можливо, фільтри доведеться взяти в лапки в командному рядку оболонки, щоб їх було оброблено як один параметр. Для позначення параметрів скористайтеся : або =. До шаблона можна додати префікс - і завершити без прапорців або декількома прапорцями. Єдиним підтримуваним прапорцем є e для застосування тих самих параметрів, що й --extreme.

--filters1=фільтри ... --filters9=фільтри

Вказати до дев’яти додаткових ланцюжків фільтрів, якими можна скористатися за допомогою --block-list.

--filters-help

Вивести довідкове повідомлення з описом того, як вказати шаблони та нетипові ланцюжки фільтрів у параметри --filters і --filters1=фільтри ... --filters9=фільтри і завершити роботу із кодом успіху.

--lzma1[=параметри]
--lzma2[=параметри]

Додати фільтр LZMA1 або LZMA2 до ланцюжка фільтрів. Ці фільтри може бути використано лише як останній фільтр у ланцюжку.

preset=шаблон

Скинути усі параметри LZMA1 або LZMA2 до параметрів шаблона. Аргумент шаблон складається з цілого числа, після якого може бути однолітерний модифікатор шаблона. Ціле число може належати лише діапазону від 0 до 9, що відповідає параметрам командного рядка -0 ... -9. Єдиним підтримуваним модифікатором у поточній версії є e, щоб відповідає параметру --extreme. Якщо аргумент шаблон не вказано, типові значення параметрів LZMA1 або LZMA2 буде взято із шаблона 6.

dict=розмір

Параметр розміру словника (буфера журналу) визначає, скільки байтів нещодавно оброблених нестиснених даних слід зберігати у пам’яті. Алгоритм намагається знайти повторювані послідовності байтів (відповідники) у нестиснених даних і замінити їх на посилання на дані зі словника. Чим більшим є словник, тим вищою є ймовірність відшукати відповідник. Отже, збільшення розміру словника, зазвичай, покращує коефіцієнт стискання, але використання словника, розмір якого перевищу є розмір нестисненого файла є простоюю витратою пам’яті.

hc3

Мінімальне значення пріоритетності: 3
Використання пам’яті:
dict * 7.5 (якщо dict <= 16 МіБ);
dict * 5.5 + 64 МіБ (якщо dict > 16 МіБ)

Мінімальне значення пріоритетності: 4
Використання пам’яті:
dict * 7.5 (якщо dict <= 32 МіБ);
dict * 6.5 (якщо dict > 32 МіБ)

Мінімальне значення пріоритетності: 2
Використання пам’яті: dict * 9.5

Мінімальне значення пріоритетності: 3
Використання пам’яті:
dict * 11.5 (якщо dict <= 16 МіБ);
dict * 9.5 + 64 МіБ (якщо dict > 16 МіБ)

Мінімальне значення пріоритетності: 4
Використання пам’яті:
dict * 11.5 (якщо dict <= 32 МіБ);
dict * 10.5 (якщо dict > 32 МіБ)

mode=режим

Параметр режиму стискання визначає спосіб, який буде використано для аналізу даних, які створено засобом пошуку відповідників. Підтримуваними режимами є fast (швидкий) і normal (нормальний). Типовим є режим fast для шаблонів 0–3 і режим normal для шаблонів 4–9.

nice=пріоритетність

Вказати, яка довжина є пріоритетною для відповідності. Щойно буде виявлено відповідність у принаймні пріоритетність байтів, алгоритм зупинятиме пошук можливих кращих відповідників.

depth=глибина

Вказати максимальну глибину пошуку у засобі пошуку відповідності. Типовим є особливе значення 0, яке наказує засобу стискання визначити прийнятну глибину на основі mf і пріоритетності.

--x86[=параметри]
--arm[=параметри]
--armthumb[=параметри]
--arm64[=параметри]
--powerpc[=параметри]
--ia64[=параметри]
--sparc[=параметри]
--riscv[=параметри]

Додати фільтр гілок/викликів/переходів (branch/call/jump або BCJ) до ланцюжка фільтрів. Цими фільтрами можна скористатися, лише якщо вони не є останнім фільтром у ланцюжку фільтрів.

•

Різні набори інструкцій мають різне вирівнювання: виконуваний файл має бути вирівняно на кратне до цього значення у вхідних даних, щоб фільтр спрацював.

•

У всіх фільтрах BCJ передбачено підтримку тих самих параметрів:
start=зсув

Встановити початковий зсув, який буде використано при перетворенні між відносною та абсолютною адресами. Значення зсув має бути кратним до вирівнювання фільтра (див. таблицю вище). Типовим зсувом є нульовий. На практиці, типове значення є прийнятним; визначення нетипового значення зсув майже завжди нічого корисного не дає.

--delta[=параметри]

Додати дельта-фільтр до ланцюжка фільтрів. Дельта-фільтр може бути використано, лише якщо він не є останнім у ланцюжку фільтрів.

dist=відстань

Вказати відстань обчислень різниці у байтах. Значення відстань має потрапляти у діапазон 1–256. Типовим значенням є 1.

Інші параметри
-q, --quiet

Придушити попередження та сповіщення. Вкажіть цей параметр двічі, щоб придушити також повідомлення про помилки. Цей параметр не впливає на стан виходу з програми. Тобто, навіть якщо було придушено попередження, стан виходу вказуватиме на те, що попередження були.

-v, --verbose

Докладний режим повідомлень. Якщо стандартне виведення помилок з’єднано із терміналом, xz показуватиме індикатор поступу. Використання --verbose двічі призведе до ще докладнішого виведення.

•

Якщо стандартним виведенням помилок не є термінал, --verbose призведе до того, що xz виведе назву файла, стиснений розмір, нестиснений розмір, коефіцієнт стискання та, можливо, також швидкість та витрачений час у одному рядку до стандартного виведення помилок після стискання або розпаковування файла. Швидкість та витрачений час буде включено, лише якщо дія триває принаймні декілька секунд. Якщо дію не буде завершено, наприклад, через втручання користувача, буде також виведено частку виконання, якщо відомий розмір файла вхідних даних.

-Q, --no-warn

Не встановлювати стан виходу 2, навіть якщо було виявлено відповідність умові, яка варта попередження. Цей параметр не впливає на рівень докладності повідомлень, отже, слід використати --quiet і --no-warn, щоб програма не показувала попереджень і не змінювала стан виходу.

--robot

Виводити повідомлення у придатному для обробки комп’ютером форматі. Цей формат призначено для полегшення написання оболонок, які використовуватимуть xz замість liblzma, що може бути зручним для різноманітних скриптів. Виведені дані з цим параметром має бути стабільним для усіх випусків xz. Докладніший опис можна знайти у розділі РЕЖИМ РОБОТА.

--info-memory

Вивести у придатному для читання людиною форматі, скільки фізичної пам’яті (RAM) та скільки потоків процесора є за даними xz у системі, обмеження для стискання та розпаковування, а потім успішно завершити роботу.

-h, --help

Вивести повідомлення про помилку з описом найбільш типових використаних параметрів і успішно завершити роботу.

-H, --long-help

Вивести довідкове повідомлення з описом усіх можливостей xz і успішно завершити роботу

-V, --version

Вивести номер версії xz та liblzma у зручному для читання форматі. Щоб отримати дані, зручні для обробки на комп’ютері, вкажіть --robot до --version.

РЕЖИМ РОБОТА

Режим робота активують за допомогою параметра --robot. Він спрощує обробку виведених xz даних іншими програмами. У поточній версії підтримку --robot передбачено лише разом із --list, --filters-help, --info-memory і --version. У майбутньому підтримку параметра буде передбачено для стискання та розпаковування.

Режим списку
У xz --robot --list використано табуляції для поділу виведених даних. Першим стовпчиком у кожному рядку є рядок, що вказує на тип відомостей, які можна знайти у цьому рядку:

summary

Цей тип рядків використовують, лише якщо --verbose було вказано двічі. Цей рядок буде виведено після усіх рядків block. Подібно до рядка file, рядок summary містить загальні відомості щодо файла .xz.

Стовпчики у рядках файла:

Стовпчики у рядках stream:

Стовпчики у рядках block:

Якщо --verbose було вказано двічі, до рядків block буде включено додаткові стовпчики. Ці стовпчики не буде показано, якщо вказано одинарний параметр --verbose, оскільки отримання цих відомостей потребує багатьох позиціювань, а ця процедура може бути повільною:

Стовпчики у рядках summary:

Починаючи з xz 5.1.2alpha:

Стовпчики рядка totals:

Якщо --verbose було вказано двічі, до рядка totals буде включено додаткові стовпчики:

Починаючи з xz 5.1.2alpha:

У майбутніх версіях може бути додано нові типи рядків і нові стовпчики до наявних типів рядків, але наявні стовпчики мають лишитися незмінними.

Довідка з фільтрування
xz --robot --filters-help виведе список підтримуваних фільтрів у такому форматі:

фільтр:параметр=<значення>,параметр=<значення>...

параметр

Назва специфічного для фільтра параметра

значення

Числові діапазони value слід вказати у форматі <мінімум-максимум>. Варіанти рядка значення показано у < > і відокремлено символом |.

Кожен фільтр буде виведено до окремого рядка.

Дані щодо обмеження пам’яті
xz --robot --info-memory виводить один рядок з декількома відокремленими табуляціями стовпчиками:

У майбутньому у виведенні xz --robot --info-memory може бути більше стовпчиків, але у виведеному буде не більше за один рядок.

Версія
xz --robot --version виведе назву версії xz і liblzma у такому форматі:

XZ_VERSION=XYYYZZZS
LIBLZMA_VERSION=XYYYZZZS

XYYYZZZS є тим самим в обох рядках, якщо xz і liblzma належать до одного випуску XZ Utils.

Приклади: 4.999.9beta — це 49990091, а 5.0.0 — це 50000002.

СТАН ВИХОДУ

Зауваження (не попередження або помилки), які виведено до стандартного виведення помилок, не впливають на стан виходу.

СЕРЕДОВИЩЕ

xz обробляє списки відокремлених пробілами параметрів зі змінних середовища XZ_DEFAULTS і XZ_OPT, перш ніж обробляти параметри з рядка команди. Зауважте, що буде оброблено лише параметри зі змінних середовища; усі непараметричні записи буде без повідомлень проігноровано. Обробку буде виконано за допомогою функції getopt_long(3), яку також використовують для аргументів рядка команди.
XZ_DEFAULTS

Специфічні для користувача або загальносистемні типові параметри. Зазвичай, їх встановлюють у скрипті ініціалізації оболонки для типового вмикання обмеження на використання пам’яті у xz. Окрім скриптів ініціалізації оболонки і подібних особливих випадків, не слід встановлювати або скасовувати встановлення значення XZ_DEFAULTS у скриптах.

XZ_OPT=-2v tar caf foo.tar.xz foo

XZ_OPT=${XZ_OPT-"-7e"}
export XZ_OPT

СУМІСНІСТЬ ІЗ LZMA UTILS

Синтаксис рядка команди xz практично є надбудовою щодо lzma, unlzma і lzcat з LZMA Utils 4.32.x. У більшості випадків можна замінити LZMA Utils XZ Utils без порушення працездатності наявних скриптів. Втім, існують певні несумісності, які іноді можуть спричиняти проблеми.

Рівні шаблонів стискання
Нумерація у шаблонах рівнів стискання у xz не є тотожною до нумерації у LZMA Utils. Найважливішою відмінністю є прив’язка розмірів словника до різних шаблонів. Розмір словника грубо рівний використанню пам’яті у засобі розпаковування.

Відмінності у розмірах словників також впливають на використання пам’яті засобом стискання, але є і інші відмінності між LZMA Utils і XZ Utils, які роблять різницю ще помітнішою:

Типовим рівнем стискання у LZMA Utils є -7, а у XZ Utils — -6, отже, обидва комплекти програм типово використовують словник розміром у 8 МіБ.

Потокові і непотокові файл .lzma
Розмір нестисненого файла може бути збережено у заголовку .lzma. LZMA Utils зберігають дані при стисканні звичайних файлів. Альтернативним підходом є позначення нестисненого розміру як невідомого і використання позначки кінця вмісту для позначення місця, де засіб розпаковування має зупинитися. У LZMA Utils цей спосіб використовують, якщо нестиснений розмір є невідомим, що трапляється, наприклад, для конвеєрів обробки даних.

У xz передбачено підтримку розпаковування файлів .lzma з позначкою кінця вмісту та без неї, але усі файли .lzma, які створено за допомогою xz, використовують позначку кінця вмісту, а нестиснений розмір у заголовку .lzma позначають як невідомий. Це може призвести до проблем у деяких нетипових ситуаціях. Наприклад, розпакувальник .lzma у вбудованому пристрої може працювати лише з файлами, для яких відомий нестиснений розмір. Якщо ви зіткнулися з цією проблемою, вам слід скористатися LZMA Utils або LZMA SDK для створення файлів .lzma із відомим розміром нестиснених даних.

Непідтримувані файли .lzma
У форматі .lzma можливі значення lc аж до 8 і значення lp аж до 4. LZMA Utils можуть розпаковувати файли із будь-якими значеннями lc і lp, але завжди створюють файли з lc=3 і lp=0. Створення файлів з іншими значеннями lc і lp є можливим за допомогою xz і LZMA SDK.

Реалізація фільтра LZMA1 у liblzma потребує, щоби сума lc і lp не перевищувала 4. Отже, файли .lzma, у яких перевищено обмеження, не може бути розпаковано за допомогою xz.

LZMA Utils створюють лише файли .lzma, які мають розмір словника у 2^n (степінь 2), але приймають файли із будь-яким розміром словника. liblzma приймає лише файли .lzma, які мають розмір словника 2^n або 2^n + 2^(n-1). Так зроблено для зменшення помилок при виявленні файлів .lzma.

Ці обмеження не мають призводити до проблем на практиці, оскільки практично усі файли .lzma було стиснено з використанням параметрів, які приймає liblzma.

Кінцевий мотлох
При розпаковуванні LZMA Utils без повідомлень ігнорують усі дані після першого потоку .lzma. У більшості випадків це пов’язано із вадою у програмі. Це також означає, що у LZMA Utils не передбачено підтримки розпаковування з’єднаних файлів .lzma.

Якщо після першого потоку .lzma лишилися дані, xz вважатиме файл пошкодженим, якщо не було використано --single-stream. Це може зашкодити роботі скриптів, де зроблено припущення, що кінцеві зайві дані буде проігноровано.

ПРИМІТКИ

Стискання даних може бути різним
Точні стиснені дані, які створено на основі того самого нестисненого файла вхідних даних, можуть бути різними для різних версій XZ Utils, навіть якщо використано однакові параметри стискання. Причиною цього є удосконалення у кодувальнику (пришвидшення або краще стискання) без зміни формату файлів. Виведені дані можуть бути різними навіть для різних збірок тієї самої версії XZ Utils, якщо використано різні параметри збирання.

Написане вище означає, що після реалізації --rsyncable файли-результати не обов’язково можна буде синхронізувати за допомогою rsyncable, якщо старий і новий файли було стиснено за допомогою тієї самої версії xz. Цю проблему можна усунути, якщо буде заморожено частину реалізації кодувальника, щоб введені для rsync дані були стабільними між версіями xz.

Вбудовані розпакувальники .xz
У вбудованих реалізаціях розпакувальника .xz, подібних до XZ Embedded, не обов’язково передбачено підтримку файлів, які створено із типами перевірки цілісності, відмінними від none і crc32. Оскільки типовим є --check=crc64, вам слід використовувати --check=none або --check=crc32 при створенні файлів для вбудованих систем.

Поза вбудованими системами, в усіх засобах розпаковування формату .xz передбачено підтримку усіх типів перевірок або принаймні можливість розпакувати файл без перевірки цілісності, якщо підтримки певної перевірки не передбачено.

У XZ Embedded передбачено підтримку BCJ, але лише з типовим початковим зсувом.

ПРИКЛАДИ

Основи
Стиснути файл foo до foo.xz за допомогою типового рівня стискання (-6) і вилучити foo, якщо стискання відбулося успішно:

xz foo

Розпакувати bar.xz до bar і не вилучати bar.xz, навіть якщо розпаковування відбулося успішно:

xz -dk bar.xz

Створити baz.tar.xz з використанням шаблона -4e (-4 --extreme), який є повільнішими за типовий -6, але потребує менше пам’яті для стискання та розпаковування (48 МіБ та 5 МіБ, відповідно):

tar cf - baz | xz -4e > baz.tar.xz

Суміш стиснених і нестиснених файлів можна розпакувати до стандартного виведення за допомогою єдиної команди:

xz -dcf a.txt b.txt.xz c.txt d.txt.lzma > abcd.txt

Паралельне стискання багатьох файлів
У GNU і *BSD можна скористатися find(1) і xargs(1) для паралельного стискання багатьох файлів:

find . -type f \! -name ’*.xz’ -print0 \
| xargs -0r -P4 -n16 xz -T1

Параметр -P xargs(1) встановлює кількість паралельних процесів xz. Найкраще значення параметра -n залежить від того, скільки файлів має бути стиснено. Якщо файлів мало, значенням, ймовірно, має бути 1. Якщо файлів десятки тисяч, може знадобитися значення 100 або навіть більше, щоб зменшити кількість процесів xz, які врешті створить xargs(1).